Бібліотечна Звягельщина

    Народився Ромен Роллан 29 січня 1866 року в місті Кламсі (Бургун­дія) в сім'ї нотаріуса. Здобув чудову університетську освіту, сту­діював філософію, історію мистецтв, літературу. Захоплювався музикою: грав на фортепіано і скрипці, був автором праць з істо­рії музики. Згодом захистив дисертацію про джерела європейсь­кої опери і почав читати в Сорбонні лекційний курс з історії музики, вперше внесений до навчального плану найстарішого університету Франції. Під впливом музики сформувалися своє­рідний ролланівський епос, націленість на «одвічні основи й таємниці». «Проникати в серцевину стихії, відкривати її найсокровенніші сили» — це завдання музики Роллан переносив і на літературу.

   Основним, найхарактернішим твором раннього періоду творчості Роллана є роман «Жан-Крістоф» (1904 – 1912).

    У 1915 р. йому було присуджено Нобелівську пре­мію — «за піднесений ідеалізм його літературних творів, а також за істинну симпатію і любов до правди, з якою письменник ство­рює різноманітні людські типажі».

    Напередодні Першої світової війни Ромен Роллан створює роман «Кола Брюньйон» (1914) – гімн народному характеру, людині, яка не ламається піж тиском життєвих випробувань, життєлюбу та умільцю.

    На початку Першої світової війни Ромен Роллан зайняв позицію «над битвою титанів». Він був далеким від політики, його захоп­лювали англійська філософія, вчення Ганді «про ненасильство». Однак невдовзі він виступив з осудом тих, хто розв'язав війну й наживався на ній. До голосу Роллана-публіциста в Європі при­слухалися, йому довіряли. У програмній статті «Декларація Незалежності Духу» (1919) він закликав європейську інтеліген­цію об'єднатися й відстоювати духовну свободу. Він роздумував над можливістю змінити існуючий суспільний порядок, не від­мовляючись від принципу ненасильства, оскільки не був при­хильником революційних методів боротьби.

    Весною 1917 p. P. Роллан привітав Лютневу революцію в Росії (стаття «Привіт вільній Росії, що несе свободу»). Події жов­тня 1917 року викликали у нього занепокоєння: він не поділяв принципу «мета виправдовує засоби» й засуджував жорстокість. Однак молоду радянську державу Роллан підтримував і писав про значення соціальних перетворень у Росії для інших країн світу (статті «На смерть Леніна», 1924; «Відповідь К. Бальмонту й І. Буніну», 1928). У «Прощанні з минулим» (1931) Роллан пише про історичне значення російської революції, називає «російську думку — авангардом мислення світового»: «Хід подій змусив мене переступити прірву й приєднатися до табору Радянського Союзу. Це був нелегкий похід!.. Дорога була крута, кам'яниста. Однак усупереч усьому прекрасна». У 1917 р. Рол­лан почав листуватися з Горьким. Листування переросло в друж­бу. Зустрілися вони в 1935 p.: Роллан приїхав до Росії і жив у будинку Горького. Для нього були організовані зустрічі з діяча­ми культури, з робітниками й службовцями. Навіть із Сталіним. Свої враження, як і завжди, він занотував у щоденнику, але, згі­дно із заповітом Роллана, ці нотатки світ зміг побачити лише через 50 років після його смерті.

    Серед нотаток, зроблених у середині 30-х років, є і такі: «Це була вже не гарячкувата Росія періоду Громадянської війни. Це була Росія фараонів. І народ співав, будуючи для них пірамі­ди. Можливо, будуючи піраміди в далекому минулому, народ теж співав? Хто знає!»

    Роллан засудив репресії 30-х років у СРСР, звертався з листами-протестами до знайомих йому російських високопосадовців, однак відповіді не отримував. У 1939 р. в драмі «Робесп'єр», яка завершила початий наприкінці XIX ст. цикл п'єс про Французьку революцію «Театр революції», він засудив терор, показав, що Робесп'єр — один із найпослідовніших яко­бінців і полум'яних прихильників революції — підданий смерт­ній карі, а якобінці на чолі революції втрачають зв'язок з наро­дом, який більше їм не довіряє.

    Найзначним творчим здобутком Роллана є роман «Зачарована душа» (1922 -1933). Цей твір є романом-рікою, або романом-потоком, що вбирає в себе ознаки історичного, соціально-психологічного й сімейного романів.     

    У роки Другої світової війни Ромен Роллан перебував на окупова­ній фашистами території. Будучи ізольованим від друзів і одно­думців, тяжко переживав національну катастрофу Франції.

    І все-таки він дожив до визволення своєї Батьківщини. Лист Морісу Терезу засвідчує, наскільки важливою для нього була ця подія: «Тепер настав кінець страшному пеклу п'ятьох останніх років, — писав він. — Зробимо все, щоб воно не могло повтори­тися, і будемо працювати для відродження Франції на її руїнах. Треба відтворити національну єдність і мир в усьому світі за допомогою єдності усіх вільних народів». Помер Роллан 30 груд­ня 1944 року.

З книги

Історія зарубіжної літератури ХХ ст. : навч. посіб / В.І. Кузьменко, О.О. Гарачковська, М.В. Кузьменко та ін.; за ред. В.І. Кузьменка. - 2-ге вид., стереотип. - К.: ВЦ "Академія", 2012. - С. 64 - 72.

Повернутися назад