Бібліотечна Звягельщина

    За порадою лікаря родина переїхала в сільський район. Флора зайнялася пошуками годувальниці. Нею стала негритянка Дженні Прентіс, яка нещодавно втратила дитину. Вона стала для Джека не тільки годувальницею, а й при­йомною матір'ю і всю свою невитрачену любов перенесла на ма­ленького білого хлопчика. Лондон завжди з теплотою і ніжністю згадував свою чорну матір.

   Дитинство Лондона пройшло в Сан-Франциско. Він багато читав, уявляючи себе героєм пригодницьких романів. Джек став постійним відвідувачем місцевої публічної бібліотеки. Кожну книгу він буквально проковтував.

   У школі щоранку учні співали хором. Одного разу, помітивши, що Джек мовчить, учителька відправила його до директора. Була довга і серйозна розмова, в результаті якої директор відіслав хлопчика назад до класу з^-запискою, у якій говорилося, що мож­на звільнити учня Лондона від співу, але замість того Джек пови­нен був писати твори щоранку протягом того часу, поки інші учні співали хором. Пізніше Джек Лондон приписував цьому пока­ранню свою здатність писати щоранку тисячу слів.

   У 13 років Лондон закінчив початкову школу, але до середньої школи ходити не міг: у родині не було грошей, щоб платити за на­вчання. А вже у 15 років Джек мав іти на фабрику, щоб матері­ально забезпечити родину, бо його вітчим потрапив під потяг і став калікою. Постійне недосипання, втома й бажання хоч одно­го ранку відпочити і не піти на остогидлу роботу через роки спо­нукає всесвітньовідомого письменника на створення пронизливо­го і сильного оповідання «Відступник», герой якого після місяців тяжкої праці, що перетворила його майже на тварину, бунтує і за­мість димного цеху йде у поле, лягає у траву й вперше за довгий час зустрічає схід сонця (дитяче бажання автора реалізується у літературному персонажі).

    Юність Лондона припала на часи економічної депресії і без­робіття, матеріальне становище родини все гіршало. До двадцяти трьох років він перемінив безліч занять: був «устричним піра­том» (браконьєром); інспектором рибальського патруля; матро­сом на шхуні «Софі Сазерленд», де брав участь у полюванні на морських котиків; робітником на джутовій фабриці; заарешто­вувався за бродяжництво (брав участь у поході безробітних на Вашингтон); був старателем на Алясці під час «золотої лихо­манки». Це були роки змужніння і набуття життєвого досвіду, що так знагодився Лондону у подальшій літературній діяльності.  У 1893 році Джек Лондон узяв участь у літературному конкур­сі газети «Сан-Франциско колл». Його нарис «Тайфун біля бе­регів Японії» зайняв перше місце й приніс авторові перший гоно­рар — 25 доларів (знаменно, що друге й третє місця отримали студенти Каліфорнійського та Стенфордського університетів). Це спонукало Лондона серйозно задуматися над подальшими перспективами. Джек Лондон усвідомлено вирішує стати письменником. Для цього він займа­ється самоосвітою, складає вступні іспити до Каліфорнійського університету й навіть успішно вчиться упродовж одного семестру (на більше не вистачало коштів).

   Подальше життя талановитого юнака пов'язане з інтенсив­ною самоосвітою і нещадною творчою роботою, спрямованою на опанування тяжкої письменницької діяльності, вироблення особистого стилю. Цей період життя письменника дуже яскраво змальовано Лондоном у автобіографічному романі «Мартін Іден»(1909).

   1896 рік круто змінив життя Джека Лондона: на Алясці зна­йдено золото, починається так звана золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото після кількох років виснажливої праці, але справжнім скарбом для Лондона стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що отримав назву в подальших творах — «Біла Безмовність». Аляска стає літературним Клондайком письменни­ка: він створює особистий, ні з чим незрівнянний світ важких ви­пробувань, суворих природних умов, міцної людської дружби і любові, які долають будь-які перешкоди. Так звані північні опо­відання принесли славу молодому автору.

   У 1900 році виходить перша збірка оповідань «Син вовка», потім друга — «Бог його батьків» (1901) і, нарешті,— роман «Дочка снігів» (1902). Джек Лондон стає всесвітньо відомим письменником зі своїм особливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. У наступні сімнадцять ро­ків він випускав по дві, навіть по три книги на рік.

   Захопившись ідеями К. Маркса і Ф. Енгельса, освоєння яких збіглося з особистою зацікавленістю письменника пробле­мами соціальної справедливості, Лондон у 1901 році вступає до соціалістичної партії. На той же час письменник захоплюєть­ся працями Г. Спенсера і Ф. Ніцше. Відголос уподобань Лондо­на тих часів можна побачити на сторінках роману «Мартін Іден» (1909), насичених політичними, філософськими та літературни­ми дискусіями.

   Літературний і життєвий шлях Джека Лондона був складним. Він був одним з найвизначніших соціалістів Сполучених Штатів початку XX століття і залишався в той же час переконаним інди­відуалістом. Він створив образи простих мужніх людей і водночас не був далекий від «своєрідної кіплінгівської пихатості», оспіву­вав стійкість «білих золотошукачів» у сутичках з «Білою Безмов­ністю» Аляски. Його перу належать і насичені справжнім поди­хом життя романи і повісті, і ремісницькі вироби, іноді з присмаком расистських теорій. 1 все ж спостереження Лондона того періоду свідчать про глибоке розуміння творчої своєрідності різних письменників, про уміння поцінувати загаль­ний стан сучасної американської літератури.

      Джек Лондон був одним з засновників анімалістичної традиції не тільки в американській, але і у світовій літературі. Зображен­ня диких та домашніх тварин у Лондона позначається не тільки великою любов'ю до «братів наших менших», але й знанням сві­ту тварин, їх поведінки і повадок. Найкращими серед анімалістичних творів, безумовно, були «Поклик предків» (1903), «Біле ікло» (1906), «Джеррі-островитянин» (1917), «Майкл, брат Джеррі» (1917). Саме собаки та вовки є найулюбленішими тва­ринами Джека Лондона (свій великий будинок у Місячній долині письменник назвав «Будинком Вовка»).

 Значним явищем американської літератури початку XX сто­ліття став роман Лондона «Морський вовк» (1904), що, з одного боку, розкриває зацікавленість письменника «сильною особис­тістю» (яким є капітан Вульф Ларсен), з другого боку, є найви­разнішою критикою і розкриттям згубності самої ідеї «сильної особистості» як антисоціальної.

  Результатом активної громадянської позиції і соціалістичних уподобань Джека Лондона була знаменита «Залізна п'ята» (1907) — роман-утопія, роман-попередження. Написаний у формі рукопису, знайденого у п'ятому віці «Ери Братства людей» і присвяченого подіям 1912—1932 років (періоду повної перемо­ги соціалізму). Головний герой — Ернест Евергард — все та ж сама сильна, мужня, вольова людина, як і герої «північних опо­відань», але з революційними прагненнями й демократичними ідеями. У романі автор виступає з прямим попередженням мож­ливого фашистського майбутнього людства.

   Одним з найкращих творів Джека Лондона вважається роман «Мартін Іден» (1909), присвячений долі талановитої особистості в буржуазному суспільстві. Автобіографічний образ Мартіна Іде­на стає прикладом великих здібностей людини з народу. Простий матрос, завдяки надлюдській наполегливості й природному та­ланту, стає відомим письменником. Роман став своєрідним гімном творчим можливостям людини.

   Проблеми спрощення, втечі з міст — носіїв соціальних кон­фліктів, повернення до землі, до сільськогосподарської праці на­бувають сили й художнього відтворення у найкращому романі пізнього періоду «Місячна долина» (1913).

   Наприкінці життя Лондон тяжко хворіє на уремію і для змен­шення болів приймає морфій, кожного разу підвищуючи дозу. У ніч на 22 листопада 1916 року він був знайдений мертвим у сво­єму кабінеті в маєтку в Глен-Еллен (штат Каліфорнія). На нічно­му столику було знайдено ліки й папірець з розрахунками нової, більш сильної дози морфію, яка виявилась смертельною. Що це було — трагічна випадковість чи усвідомлений крок тяжко хворої людини — залишилось невідомо. Але якщо згадати роман «Мартін Іден» і останній вчинок головного героя, можна з вели­кою долею впевненості говорити про самогубство великого аме­риканського письменника.

З книги

Усі зарубіжні письменники / Упоряд. О.Д. Міхільов та ін. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС,2006. - С. 159 - 164.

Повернутися назад