У 1946 р. за кордоном було надруковано памфлет Івана Багряного «Чому я не хочу вертати на "родіну"?». Він привернув увагу світової громадськості вражаючою правдою про істинне становище людини в СРСР, урятував від репатріації не одного нещасного.

Як твердять біографи Багряного, народився він 1906 ро­ку в селі Куземин на Полтавщині. Жив і виростав в Охтир­ці Сумської області. Закінчив церковноприходську школу, восьмирічним писав українські вірші. У вищій початковій школі був редактором шкільного журналу «Надія». З деся­ти років жив з власної праці.

П’єр Корнель народився 6 червня 1606 року в Руані. Батько його був судовим чиновником і хотів, щоб син продовжив його справу. Корнель вчився в єзуїтському колежі, по закінченні якого служив адвокатом у руанському парламенті. Ще в юності виявив інтерес до драматургії. 1629 року, коли в Руан прибула столична акторська трупа, Корнель запропонував їй свою першу комедію «Меліта», вона сподобалась і увійшла до репертуару нового паризького Театру Маре. З тих пір митець став часто бувати в столиці. Він затоваришував з акторами, письменниками, серед яких точилися гострі дискусії про драматургію, зокрема про правило трьох єдностей.

«На широкому полі словесності російської у СРСР я був одним-єдиним вовком. Мені радили перефарбувати шкуру. Безглузда порада. Перефарбований чи стрижений вовк все одно не схожий на пуделя. Зі мною і вчинили, як із вовком. І кілька років гнали мене, згідно з правилами ловів, у обгородженому подвір’ї».

                                                                                               М.Булгаков.

                                                                                      З листа Й. Сталіну

 Михайло Опанасович Булгаков народився 15 травня 1891 р. у Києві. Батько письменника, професор духовної семінарії, був людиною високоосвіченою і запам’ятався синові невтомним трудівником, завжди заглибленим у книжки. Мати замолоду вчителювала, а після одруження присвятила себе вихованню сімох дітей. Після смерті батька Михайло, якому на той час виповнилося п’ятнадцять, став її першим помічником.

Класик польської літератури, майстер історичного рома­ну і новели Генрік Олександр Пій Сенкевич (Sienkiewicz) народився 5 травня 1846 р. у містечку Воля Окжейська на Підляшші в польсько-литовській сім’ї. Його батько брав участь у повстанні 1831 р., був орендарем, мати — із збідні­лої шляхти, але була освіченою жінкою. Він закінчив гімназію у Варшаві, потім навчався в Головній школі (з 1869 – Варшавський університет) на філологічному факультеті. Залишивши навчання, підробляв у газетах.

 Шарлотта Бронте (1816 – 1855), одна з трьох сестер, англійських письменниць. 

   Творчість кожної з них — по-своєму значне і яскраве явище в розвитку англійської романі­стики в перехідний період від кінця 40-х рр. XIX ст. до наступних десятиліть. У творах сес­тер Бронте відобразилися характерні особливості часу: в них органічно зливаються і легко прослідковуються лінії, які поєднують романтичне мис­тецтво початку XIX ст. (Д.Н.Г. Байрон, П.Б. Шеллі) з реалізмом 1830—1840-х рр. (Ч. Діккенс, В. Теккерей), у них формуються тенденції нових художніх відкриттів у жанрі роману дру­гої половини століття (Дж. Еліот, Д. Мередіт). Особливої популярності набули романи Шар­лотта Бронте “Джен Ейр ” та Емілі Бронте “Грозяний пере­вал ", нового життя у теперішній час набули й твори Енн Бронте “Агнес Ґрей”і “Незнайомка з Вайльдфелл-холу”. 

Свою місію Ромен Роллан убачав у гуманістичному відроджен­ні особистості, вихованні нової людини — як єдиній умові переродження суспільства. Джерелом оновлення вважав мистецтво, уподібнюючи естетику до етики. Його не задовольняв реалізм «у дусі Флобера», він запере­чував безпристрасну оповідь, бо був переконаний, що су­спільство, яке знемагає від егоїзму і бездуховності, можуть змінити лише «великі душі», герої, їхній мораль­ний приклад. Ромен Роллан вийшов за межі французької художньої традиції, зацікавившись духовним досвідом російської та інших європейських літератур. І нині твори Роллана не втратили актуальності, бо в них — віра в Людину, Добро і Справедливість.

Салтиков-Щедрін (так зазвичай пишуть його прізвище у нас час) став першим літератором, твори якого читали так само, як і найактуальніші  статті із газет.  

    Салтиков-Щедрін належав до старовинного дворянського роду, а по матері – до сім’ї купців. Він приходився далеким родичем відомому історику М. Забеліну. Дитячі роки його пройшли в тихій провінції Пошехоньє. Там знаходився родовий маєток батька. 

  Перші десять років життя Михайло провів вдома. З ним займались наймані вчителі, і вже в шість років хлопчик добре розмовляв німецькою і французькою мовами, вмів читати і писати. Тільки у 1836 році Михайло приїхав у Москву і поступив у Дворянський інститут. Згодом перевівся до Царськосільського ліцею.

Народився 12 січня 1876 року в Сан-Франциско. При народженні одержав ім'я Джон Чейні, але вісім місяців по тому, коли мати вийшла заміж, став Джоном Гріффітом Лондоном. Мати письменника — Флора Уеллман — походила із заможної уель­ської родини, була розумною і начитаною дівчиною, яка закінчила коледж, училася музиці, але мала нервовий характер зі швидко мінливим настроєм. У двадцять років вона перехворіла на тиф і після хвороби, як говорили, у неї залишилося деяке «сум'яття в голові». Материнські обов'язки були Флорі не до душі. Їй ніколи було стежити за хлоп­чиком, який почав хворіти.